Таранець В. Велесова книга. Графіка письма. Ч. 2. : монографія / Валентин Таранець. Одеса : КП ОМД, 2018. – 104 с.

   В основі даного дослідження знаходиться графіка «Велесової книги», розглянутої на фоні слов'янської писемності та палеографії інших народів. Нами використані стародавні слов'янські записи у вигляді петрогліфів, графіті, археологічних свідчень, в тому числі фотокопії текстів і прориси «Велескниги», що дозволило розглянути проблему автентичності останньої. Порівняння слов'янських свідчень письма з давніми скандинавськими рунами, включаючи готське письмо, їх спільність дозволили висловити гіпотезу щодо єдиного зародження письма у слов'ян і германців, включаючи наявність їх загального койне і спільних рис язичництва. Слов’яно-германські джерела письма розглянуті також у порівнянні з давнім ірецьким письмом, а також пам'ятниками етрусків і фінікійців. Зародження звуко-буквеного письма у слов'ян і германців з плином часу привело до видозмін і варіативності його вживання в германських і слов'янських мовах. Аналіз показав, що спільними для цих письмен є наступні руни: А (людина за плугом), Б / В (пастух, вахляр), Д (дім), І (людина), Л (люди), М (море), О (очі), З/С (змія; серп). Дія акрофонічного принципу і спільність форми речі при зародженні письма свідчать на користь спільного проживання слов'ян і германців у дельті і по обидва боки Дону, що відноситься до II тис. до н. е. Міграції племен Північного Причорномор'я, зокрема індо-аріїв, русів, скандинавів, готів, етрусків привели до поширення рунічного слов'яно-германського письма в нових місцях їх помешкання в Північній Європі, Малій Азії, в Індостані, Східному Середземномор'ї, на Апеннінах і в Північній Африці (Карфагені).
   Рекомендується філологам, історикам, палеографам, студентам гуманітарних спеціальностей і всім, хто цікавиться культурою і зародженням письмових знаків у слов'ян і германців.