Цьогоріч виповнюється 450 років рукописній пам’ятці української культури – Пересопницькому Євангелію. Робота над книгою розпочалася 15 серпня 1556 р., а завершилася 29 серпня 1561 р. – відповідно, в серпні 2011 р. в Україні і відзначатимуть ювілей написання.  Кожні чотири роки у прямій трансляції ми маємо змогу бачити цей рукопис, спостерігаючи процес присяги на вірність державі та народові, яку складає наступний президент.

Пересопницьке Євангеліє – одна із перших спроб перекласти Святе письмо – воістину дивна пам’ятка української культури. Створена на Волині в середині ХVІ ст., вона стала національним раритетом. Незважаючи на драматичність нашої історії, Пересопницьке Євангеліє збереглося, воно трепетно передавалося з покоління в покоління. Іноді Євангеліє «зникало», навіть вивозилося з України, але потім дивним чином поверталося. Це одна з не багатьох рукописних книг, історія якої нам відома хоч б частково. Життя цієї книги не обмежилося прикрасою музейної полиці, воно триває й зараз.
Древнє місто Пересопниця на високому березі, де перетинаються річки Стубла і Горинь, було колись замком, оточеним стінами і оборонним земляним валом, - "переспою" (тому - Пересопниця). Починаючи з XII століття воно є резиденцією багатьох великих князів - В'ячеслава, синів Юрія Долгорукого - Гліба і Андрія, Ізяслава Мстиславовича, Волошки Романовича, Галицького Данила Романовича. І саме тут на Волині у монастирі і було створене Євангеліє.
Традиційно вважається, що над створенням Євангелія працювали архімандрит Пересопницького монастиря Григорій і писар Михайло Васильович, син протопопа Сяноцького. Чи був архімандрит Григорій сам перекладачем або лише керував роботою над книгою - не ясно досі, текст про це не повідомляє. Староруська історія знає приклади, коли письменниками і перекладачами книг були князі (Володимир Мономах, Ярослав Мудрий), духовенство (митрополит Іларіон Київський), преподобні і святі (Йоасаф Полоцький), ченці і миряни. Можливо, що архімандрит Пересопницький Григорій теж був одним з таких авторів. Невідоме ім'я художника, який написав чотири чудесних мініатюри Євангелістів і декорував перші сторінки Євангелій з використанням рослинних орнаментів. Замовниками та меценатами виступали волинські князі: Настасія Юріївна Заславська-Гольшанська, її зять і дочка - князі Іван Федорович та Євдокія Чорторийські.
Книга складається з 482 пергаментних аркушів розміром 380-240 мм. Вага її становить 9 кілограмів 300 грам. Пергамент, що вироблявся зі шкіри молоденьких телят, коштував дорого – в той час для написання книг використовувався більш дешевий папір. Рукопис писаний на пергаментних аркушах високої якості, різними типами письма - уставом (основний текст) та півуставом з елементами скоропису, темно-коричневим чорнилом та кіновар'ю. Для уставного шрифту Пересопницького Євангелія характерними є графічна виразність, декоративність і пропорційність, з використанням чітко виписаних літер.  Мова його ще дуже схожа на староруську і церковнослов'янську, але вже з самостійними граматичними правилами і словниковим фондом.
До складу тексту увійшли: Наука читання, яка відкривається передмовою; чотири Євангелія, кожному з яких передують покажчик глав та передмова, подані також післямова й місяцеслов. Текст пам’ятки поділений на глави, кожна з яких починається з сумарія (короткого змісту викладу наступної глави), вписаного в рамку. В роботі над книгою використовувалися старослов’янські, грецькі, польські та чеські тексти Євангелія.
Рукопис привертав увагу багатьох церковних культурних і політичних діячів. Євангеліє вивчали російські і українські вчені. Серед них А. Бодянський, Ю. Тиховський, П. Житецький, В. Перетц, А. Грузинський, Р. Павлуцький, М. Думітрашко, І. Огієнко, А. Назаревський, С. Маслов, П. Плющ, В. Німчук, Л. Гнатенко, американський дослідник М. Кей. Особливий місце посідають дослідження І. Чепіги, яка присвятила йому більше 20 років свого наукової діяльності. Пересопницьке Євангеліє читали Тарас Шевченко і Михайло Максимович. Оздоблення книги вивчали мистецтвознавці В. Стасов і Я. Запаско.
Зараз рукопис зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки імені В. Вернадського НАН України в Києві., котрий був переданий туди у 1948 р. У 2008 році був випущений факсимільний варіант (точна копія) Пересопницького Євангелія. Оправу виготовлено зі шкіри з елементами декору - реконструкція древнього окладу, що не зберігся.