|
Пахне серпень медом, полинами,
Яблуками стиглими в садах.
Україна тішиться Синами,
Що шанують гідність у словах.
В добрих вчинках множать Її славу.
Є на ниві творчій - сівачі.
Ще й натуру мають не лукаву.
Приросли душею до Землі.
Ви, шановний, знаний ювіляре, До числа Людей таких ввійшли. Очевидці пишуть мемуари. В Слові Ви також себе знайшли.
В атмосфері злагоди, любові Ви зростали лагідним дитям. Мрії, як у всіх, були казкові. Віддавали все батьки синам.
У родині Ткачуків зростали, Мов дубочки, славні три сини. Всім батьки освіту вищу дали. До літератури й пісні Ви
Від матусі шану перейняли. Цю любов крізь роки пронесли. В багатьох місцях Ви побували. У Тернопіль серденьком вросли.
На роботу в наш педагогічний На філологічний факультет Скерували Вас. І це логічно. Тут здобули Ви авторитет.
Золотолин згадується часто, Де Ви народились та росли. Вперше впізнавали радість, щастя І до школи в перший клас пішли.
|
Потім у Житомирі чекає Вас педагогічний інститут. До аспірантури пролягає Далі, що у Києві, маршрут.
Вчителем Ви спершу працювали Мови української в селі Рідному й французьку викладали. За мету поставили собі
Взяти планку вищу. В інституті В Рівному працюєте десь рік. Досвід перший і знання здобуті Знадобились Вам на довгий вік.
Бо вже майже сорок в нашім виші Голос милозвучний Ваш звучить. Часом добре в кабінетній тиші, Та словесник, знаєм, не мовчить.
Спілкування – це його стихія. Всі студенти люблять Ткачука! Бо професор чуйний – їх надія. Про таких говорять: «Це – душа»!
В коридорі видно: йде Людина Толерантна, лагідна, проста. Справді має Україна Сина! Дай Вам, Боже, многая літа.
Плідний Ваш ужинок науковий. Понад двісті вже напрацювань. Ви у всіх відношеннях зразковий. Ще багато планів, поривань.
Є у Вас можливості здійснити Мріяне й задумане в житті. Вам до ста і далі зичим жити З хлібом і до хліба на столі!
|